Поет, що любив математику

15 жовтня день народження видатного російського поета Михайла ЛЕРМОНТОВА.

Він любив математику і завжди возив із собою підручник математики Безу.

В спогодах про поета описується такий випадок:

На початку 1841 року Тенгінський полк стояв в Анапі. Нудьгуючі офіцери, у тому числі Лермонтов, збиралися один у одного. Раз мова зайшла про  вченого кардинала, який міг вирішувати в думці самі складні математичні завдання.

- Що ви скажете на це, Лермонтов? - звернувся до нього один з поважних батальонерів, старий з Георгієм. - Кажуть, що ви теж хороший математик?

- Нічого тут дивного немає, - відповідав поет. - Я теж можу преставити вам, якщо хочете, вельми чудовий досвід математичних обчислень.

- Зробіть ласку.

- Задумайте яке завгодно число, і я за допомогою простих арифметичних дій визначу це число.

 Ну, що ж, спробуйте, - розсміявся старий, очевидно, сумнівався. - Але як велике повинно бути задумане число?

- А це байдуже. Але на перший раз, для швидкості обчислень, обмежтеся числом з двох цифр.

- Добре, я задумав, - сказав батальонер, підморгнувши офіцерам,  і, для підтвердження згодом, на випадок неточності обчислення, повідомив задумане число дамі, що сиділа поруч з ним.

- Благоволіть додати до нього, -почав Лермонтов, - ще 25 і рахуйте подумки або за допомогою запису

Старий попросив олівець і став записувати на папірці.

- Тепер чи не зволите додати ще 125. Старий додав.
- Засим відніміть 37. Старий вирахував.

- Ще відніміть те число, яке ви задумали спочатку. Старий вирахував.

- Тепер залишок помножте на 5. Старий помножив.

- Засим отримане число розділіть на 2. Старий розділив.

- Тепер подивимося, що у вас повинно вийти ... Здається, якщо не помиляюся, Число 282 1/2?

Батальонер навіть підскочив, - так вразила його точність обчислення.

- Так, абсолютно вірно: 282 1/2. Я задумав число 50. - І він знову перевірив обчислення. - Справді, виходить 2821/2. Фу, Та ви не чаклун чи що? ..

- Чаклун  НЕ чаклун, а математиці вчився, - посміхнувся Лермонтов,

- Але дозвольте ... - старий, мабуть, сумнівався: чи не підглянув Лермонтов його цифри, коли він справляв обчислення. - Чи не можна повторити?

Старий записав задумане число, нікому не показавши, поклав підсвічник і став рахувати в умі.. І на цей раз залишок був вгаданий.

Всі зацікавилися. Старий тільки розвів руками. Господиня дому попросила повторити ще раз досвід, і ще раз досвід вдався. Де б поет ні з'являвся, до нього стали звертатися з проханнями вгадати задумане число. Кілька разів він виконував ці прохання, але, нарешті, йому набридло, і він через кілька днів, теж на одному з вечорів, відкрив секрет.

Спробуй відгадати секрет  Лермонтова!

Ще в одному спогаді розповідається така історія:

Одного разу Лермонтов закрився в себе в кабінеті і до пізньої ночі розв'язував математичну задачу. Не розв'язавши її, він змучений заснув. Завдання це він вирішив уві сні. Йому приснилося, що прийшов якийсь математик і підказав йому рішення задачі. Він навіть намалював портрет цього математика. Виявилося, що він дуже схожий на винахідника логарифмів - шотландського математика Джона Непера (1550-1617). За кілька днів до цього Лермонтов читав роботи Непера і бачив його портрет. Ось який "помічник" був у Лермонтова при розв'язанні задачі.

Джерела: http://mathemlib.ru/books/item/f00/s00/z0000014/st010.shtm

Привітання вчителів Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 зі святом

Ружина Тетяна -учениця 11 класу . Урок математики у 6-б класі 

День самоврядування

Святковий концерт

Учениці 8-а класу

Учні 7-б класу

Фінальна пісня 

Нагордження колег грамотами

Учитель початкової  школи Піскун Тетяна Олександрівна

Учитель української мови та літератури Коробоненко Тетяна Володимирівна

1 жовтня - Міжнародний день музики

Математика і музика. На перший погляд здається, що нічого спільного в них немає. Але варто лише задуматись і зв'язок відразу знайдеться.

Музика немислима без нот, кожна з яких має свою тривалість. Рахуючи тривалість нот "раз-і-два-і-три-і", називаємо початок натурального ряду. А такі назви тривалості нот, як "половина", "четвертина", "восьма", "шістнадцята" і т.д., говорить про безпосередній зв'язок математики і музики. І це найпростіші приклади.

Найскравішим прикладом поєднання математики і музики є дослідження Піфагора. Він був видатним математиком, але він ще й був прерасним музикантом. Піфагор першим здогадався про існування природного звукоряду. Щоб це довести Піфагор побудував напівінструмент, напівприлад -монохорд. Це був продовгуватий ящик з натягнутою зверху струною. Під струною Піфагор накреслив шкалу, щоб зручніше було ділити струну на частини. З монохордом було проведено багато досліджень та експерементів, у результаті яких Піфагор отримав математичне пояснення звучання струни, що коливається. Струна по різному звучить залежно від довжини і товщини. Досліди Піфагори лягли в основу науки, яка називається акустикою. Піфагор навіть і непідозрював, що його прилад стане музичним інструментом. Але його буде змінено. Ящик стане плоским і таким, що його зручно буде тримати на колінах. Дерево для виготовлення стали підбирати , прагнучи досягти чіткості та краси звуку. І що найголовніше - поступово збільшувалася кільксть струн. У різних народів цей інстумент називався по різному. У росіян -гуслі, у вірмен - канон, у карелів-кантем. Але звукоряд Піфагора був недосконалим. Досконалим він став завдяки математичним розрахункам Веркмейстера-знаменитого органіста і теоретика музики.  

Якщо подивитися на клавіатуру фортепіано, можна помітити, що вона розділена на сім частин (октав), у кожній з яких сім білих і п'ять чорних клавіш. Це зараз здається, що інакше і бути не може. Але свого часу відкриття Веркмейстера було революцією у музиці. 

Найкращим прикладом поєднання музики і матемтики є ЕОМ, яка складає музику та інтерпретую її. 

Доведено, що діти, які займаються музикою, легше засвоюють математику.

Який зв'язок між математикою і музикою?